Альтернативні наукові знання. Культура

теґи: Киянин-дописувач-русич, доісторичний сайт

 

      Коли сідав за написання попередньої статті, то й гадки не мав, що піднята тема матиме подальший розвиток. Зроблені там висновки підштовхнули мене до детальної розробки виявлених питань. Цим мала б займатися сучасна офіційна наука, зокрема українські вчені. Проте й світові науковці не пасуться табунами на цій ниві. Деякі окремі напрямки таки досліджуються, але того замало. Інтернет як культурне явище розвивається за своїми законами, офіційна ж наука крокує у свій бік. І то було б йшли обидва в одному напрямку, та де там? Кожен має окремішні цілі, здебільшого у протилежних кутках.

      Особливо гостро така неузгодженість пролягає у наших рідних наукових колах. Тож промайнула думка започаткувати альтернативні наукові знання. І не які-небудь, а у царині сучасного Інтернет-середовища стосовно його приналежності до змістовної складової культури.

      До речі, я вже підходив до цього питання, та дещо з іншого боку, не розглядаючи його у культурологічній площині. Не сприйміть це за популізм, але мова йде про виявлення історичного поступу з виникнення аватарів. Коріння аватарів, на мою думку, треба шукати у стародавній культурній спадщині нашої планети. Нехай дарує мені індійська релігійно-філософська думка, та не лише вони здогадалися про аватарів. Їх, не називаючи на ім`я, експлуатували чи не всі прадавні людські цивілізаційні осередки.

      Але мова зараз не про це!!!

      Отже, облишмо аватарів, та спробуємо з`ясувати, чи таким вже винятковим з історичного погляду є масове захоплення Інтернетом. Також, досить часто можна почути, що об`єм інформації подвоюється зростаючими темпами лише у наш час. За цими двома чинниками криються технічні здобутки наукової думки, але нас цікавить культурний аспект даних явищ.

      Спробую поставити питання інакше. Чи можна порівняти існування сайта у мережі із печерними малюнками первісних людей? Не дивуйтесь, тоді теж були адміністратори, які вирішували, чи збережеться для нащадків певне послання у кам`яному витворі. Згадані нащадки – це кожне наступне покоління користувачів такого собі доісторичного сайта. Мережа тоді функціонувала за первісними протоколами. Плем`я покидало печеру в пошуках кращої долі. Їх місце посідали наступники, які залишали свої коментарі та заводили власні блоги. Проте, така мережа була ще дуже повільною, потоки даних рухалися шляхами кочових племінних міграцій. Носії примітивної графіки від печери до печери (від сайта до сайта), від тисячоліття до тисячоліття, – вдосконалювали виражальні засоби образотворчого мистецтва.

      І то була й залишається на сьогодні витривала мережа. З яким захопленням сучасний світ очікує нових відкриттів печерних стоянок первісних людей! Та й ті, що відомі, зараз є найвідвідуванішими місцями планети. Навіть популярні нині Інтернет-сервіси заздрять їм за кількістю відвідувачів. Ба, навіть сервери падають, коли печеру консервують, поки руки туристів не відполірували давні шедеври.

      Ви скажете, що це єдиний приклад подібного до Інтернет-мережі культурного явища. Можу не погоджуватися з вами, оскільки загальнолюдська історія перенасичена контентом відповідного гатунку. Наведу ще один приклад, який знаходиться просто у нас під боком. Це Софіївський Собор у центрі України. Не дивуйтеся, але це факт, який був виявлений та всебічно досліджений ще за Радянських часів. І то було масове культурне явище Київської Русі. До речі, такі сайти були розкидані у багатьох місцях не лише нашої славетної столиці, а й по Україні та й у цілому світі. Мабуть ви вже здогадалися, що мова йде про численні графіті на стінах релігійних споруд. Ще й досі відкривають нові зразки навіть у Софії Київській, які сьогодні дозволяють збагачувати нашу власну історію новими свідченнями звичайних Киян-дописувачів-русичів. Такі відкриття також мають безпосереднє значення у поглибленні нашого розуміння тогочасного образотворчого мистецтва, оскільки маститі художники теж не гребували потайки залишати власноручні орнаментовані написи. Тоді як інша їх спадщина не збереглася до наших днів. З таких відкриттів сучасні дослідники навіть роблять висновки відносно художніх шкіл Київської Русі.

      Хочу підкреслити. Печерні малюнки у своєму образотворчому розвитку пройшли шлях, що вимірюється тисячоліттями. А вже Київські графіті вимірюються десятками та сотнями років. Їх налічується значно більше ніж виявлених стоянок первісних людей. Тож стає очевидним, що подвоєння інформаційних даних має історичну ретроспективу. Знову ж таки, не є унікальним збільшення інформаційного простору лише в наш час. Цей процес розпочався задовго до появи комп`ютерів.

      Мусимо визнати, що сайти й Інтернет в цілому мають глибокі культурні традиції.

      Чекайте на продовження теми у розвитку.